Як відкрити виробництво меблів з нуля (бізнес-план)

Виробництво будь-якого виду меблів – корпусних, офісних, м’яких, завжди було досить прибутковим бізнесом, попит на продукцію якої стабільний протягом усього року. Інвестор, який вкладає свої гроші в меблеве виробництво при грамотному веденні бізнесу керівництвом, може отримувати прибуток до 50 % в рік. Головне, це правильно вибрати виробничу нішу і мати в наявності бізнес-план виробництва меблів, який дозволить уникнути багатьох помилок при побудові бізнесу.

Резюме

Даний проект являє собою бізнес-план організації виробництва по виготовленню меблів н а замовлення і для власної роздрібної торгівлі з терміном окупності в два роки.

Цілі проекту:

1. Створення високоприбуткового підприємства.
2. Організація отримання стабільного прибутку.
3. Задоволення ринку попиту на меблі різного типу.

Джерело фінансування проекту: власні кошти або банківський кредит

Форма ведення підприємницької діяльності: ІП або ТОВ

Повна вартість реалізації проекту: 1,7 — 2 млн гривень

Термін окупності: 2

Виплати кредитних коштів та відсотків за кредитом почнуться з першого місяця реалізації проекту.

Основні етапи реалізації проекту

Початок реалізації проекту – безпосередньо після прийняття бізнес-плану Замовником, або після одержання кредитних коштів.

Основні етапи реалізації цього проекту, умови і терміни їх виконання представлені у Таблиці №1:

Загальний опис проекту

Виробництво меблів з широкою цільовою аудиторією, має високі показники рентабельності – до 300 %, вимагає для своєї організації відносно невеликих фінансових вкладень. Саме цим він вкрай привабливий для підприємців-початківців, які шукають свою нішу для створення бізнесу.

Вибір напрямку виробництва

не Можна охопити неосяжне. В даному випадку, це означає, що перед тим, як відкрити виробництво меблів, потрібно провести ретельну попередню підготовку і визначитися зі спеціалізацією виробництва.

В даний час існує широке коло виробників, що виготовляють меблі для потреб конкретних організацій:

• Аптечних пунктів.
• Книжкових магазинів.
• Ювелірних салонів.
• Продуктових магазинів і т. д.

Нове і досить креативне напрям – виготовлення рекламної меблів, яка виставляється в меблевих салонах для демонстрації в якості зразків.

Зрозуміло, що «левову» частку меблевого виробництва займають два основних напрямки, розрахованих на пересічного покупця і офісні потреби. У свою чергу ці ніші поділяються на кілька спеціалізованих:

• Виробництво корпусних меблів.
• Виробництво меблів з цілісного дерева.
• Виробництво м’яких меблів і т. д.

Дана тема настільки широка в своєму охопленні, що описати її в рамках одного типового бізнес-плану буде досить складно, тому що кількість варіантів меблевих виробництв зараз практично необмежено розширюється з кожним роком.

На меблевому ринку працюють компанії, що займаються виробництвом:

• Меблів з різних видів скла.
• Меблів з конкретних матеріалів – ЛДСП, МДФ, пластика, натурального дерева і т. д..
• З шпонованим покриттям, ламінованим, їх ПВХ-плівки і т. д..
• Узкофункциональных предметів меблів – барних стійок, комп’ютерних столів, кухонних комплектів і т. д.

Ще один вкрай прибутковий сегмент меблевого ринку – реставрація меблів (перетяжка диванів, заміни елементів корпусних меблів тощо), в тому числі і антикварними.

Варіанти бізнесу можуть розрізнятися також у його форматі:

• Виробництво меблів на замовлення
• Серійне виробництво стандартних розмірів.

Основним перевага виготовлення меблів за індивідуальним замовленням в тому, що воно не вимагає обов’язкової сертифікації.

За оцінками фахівців при виборі ніші для виробництва меблів слід орієнтуватися не тільки поточний ринковий тренд і показники суміжних галузей виробництва і економіки, а й враховувати перспективи розвитку обраного сегмента. Меблева «мода» за останні роки стала дуже «мінливою», а ціни більш демократичними, що дозволяють звичайним споживачам та оптовим покупцям (офісах, магазинах і т. д.) оновлювати інтер’єр частіше, ніж раніше.

також слід Орієнтуватися і на сезонність попиту різної меблів. Наприклад, ближче до осені зростає попит на шкільні парти, столи для занять вдома, комп’ютерні столи та стільці, навесні і влітку збільшується кількість покупок меблів для дачі.

Асортимент продукції

Після того, як основний напрямок виробництва буде обрано, необхідно визначитися з конкретним асортиментом майбутньої продукції. Наприклад, для спеціалізації з виготовлення м’яких меблів, до якої відносяться дивани, крісла, пуфи, кушетки, різноманітність модельного ряду вкрай велика.

Різниця може бути не лише в конструкції, наприклад, диван-книжка, диван з висувними ящиками, кутовий диван, диван з баром, диван-ліжко і т. д., але і в матеріалі оббивки (шкіра, замша, тканина тощо), її кольорі, вигляді наповнювач (синтепон, поролон, пружини тощо).

При складанні бізнес-плану майбутнього виробництва потрібно обов’язково скласти докладний список планованої до випуску продукції із зазначенням конкретних моделей. При додаванні в цей документ цін, він перетвориться в прайс-лист.

Цільова аудиторія покупців і орієнтація на ціновий сегмент

Відразу ж потрібно визначити для якої цільової категорії покупців планується виготовлення меблів. Чи це предмети інтер’єру класів «преміум» і «еліт», звичайна недорога меблі економ-сегмента, індивідуальна дизайнерська меблі або орієнтована на середньостатистичного споживача.

Кожне напрям вимагає врахування нюансів, властивих своїй ціновій категорії. Виробництво одного й того ж типу меблів для різних цінових сегментів вимагає не тільки різного обладнання, але й індивідуальні канали поставок сировини і збуту готової продукції, різну кваліфікацію персоналу і т. д.

Розрахунки рентабельності

Придбання меблів пов’язано не тільки з необхідністю оновлення інтер’єру в будинку, квартирі, офісі і т. д., але і безпосередньо залежить від зростаючого будівництва житла та кількості угод з купівлі-продажу нерухомості.

Тому проводити аналіз меблевої індустрії і робити прогнози можна на підставі показників росту на будівельному ринку.

Ще кілька років тому частка імпорту меблів складала порядку 60 % від загальної кількості. Зараз цей показник дорівнює 37 %. Різко виросли обсяги виробництва тих вітчизняних меблевих компаній, які зуміли «залишитися на плаву». В основному це великі виробники, орієнтовані, як правило, на середній і, більшою мірою, на преміум-сегмент.

В той же час галузь стала гостро потребувати саме в невеликих фірмах-виробниках, які займалися виготовленням доступною меблів для всіх бажаючих. За оцінками статистичних даних найбільшу кількість меблевих виробництво зосереджено в Центральному і Поволожском округах – майже 25 % від загального числа виробників по всій країні.

Це означає, що віддалені регіони відчувають значний недолік в даній продукції. Однак там виробництво меблів з нуля значно складніше, ніж в Центральній частині Росії. І тим більше реалізація продукції, так як населення регіонів має значно меншу купівельну спроможність.

Варіант бізнесу по франшизі

Цікаво також розгляд варіанту відкриття бізнесу по виробництву меблів по франшизі. Для підприємців-початківців, які часто не мають достатніх коштів для відкриття власного повноцінного бізнесу.Франшиза стає майже єдиним варіантом організації своєї справи.

Очевидні переваги використання франшизи полягають у:

• Відсутність в необхідності складання бізнес-плану виробництва меблів, його надає компанія-франчайзі.
• Всебічної підтримки бізнесу з боку головної компанії.
• Забезпеченні каналів постачання сировини і каналів збуту.

Ще один альтернативний спосіб організації свого бізнесу у меблевій сфері – це дропшиппинг. Суть полягає в організації точки продажу – звичайного меблевого салону або інтернет-магазину та прийнятті замовлень з подальшою відправкою їх компанії-виробнику, яка у свою чергу виплачує за це комісійні.

Невелику пораду тим, у кого недостатньо коштів для відкриття повноцінного меблевого виробництва: спробуйте свої сили спочатку в торгівлі меблями. Дізнайтеся бізнес «зсередини», переваги покупців, заведіть зв’язку для подальшого можливого відкриття своїх торгових точок при майбутньому виробництві.

Аналіз ринку

Найбільша проблема, яка стоїть перед виробником – це пошук каналів збуту. Тут може бути тільки три варіанти:

1. Реалізація меблів в роздріб через власні торгові точки (меблеві салони та/або інтернет-магазини).
2. Продаж через посередників (меблеві салони та/або інтернет-магазини).
3. Продажу оптових партій меблів великих установам і організаціям (у тому числі в результаті участі в програмах держзакупівель).

Саме обмеженість форматів продажів змушує проводити ретельний аналіз ринку та конкурентного середовища перед тим, як відкривати свій бізнес.

Найбільшими гравцями в меблевій індустрії є відкриті акціонерні товариства по виробництву меблів, але саме вони не становлять невеликим компаніям особливої конкуренції.

«Палиці в колеса» пхають фірми-одноденки – компанії, чиї власники просто вирішили спробувати свої сили в бізнесі, що пускають у хід всі прийоми – від жорсткого демпінгу (штучного зниження цін нижче, ніж у конкурентів) до відвертої «антиреклами» (очорнення продукції конкурентів в очах покупців).

Слід провести детальний моніторинг розташованих поблизу не тільки інших меблевих виробництв, їх спеціалізацію, цінову політику, але і просто меблевих магазинів, що торгують продукцією інших виробників.

Маркетинговий план

Відмітна особливість будь-якого малого підприємства по виготовленню меблів – це акцент на виготовленні меблів на замовлення. Невелике виробництво не має можливості дозволити собі утримувати великі площі, пристосовані для зберігання сировини і готової продукції.

До того ж термін обороту коштів в меблевому виробництві досить довгий – не менше 2 місяців з моменту замовлення та отримання передоплати до доставки меблів замовнику і отримання решти суми.

Саме така схема робить роботу невеликих компаній нестабільною і залежною від сезонності. Як правило, найбільшу активність покупці виявляють перед настанням осені і перед новорічними святами. В інший час кількість замовлень знижується на відміну від виробництва великих меблевих фабрик, на яких такі сезонні «сплески» практично не відображаються.

Щоб вміти прогнозувати спади і підйоми попиту на ту чи іншу меблі, потрібно знати, що більшість споживачів змінюють корпусні меблі раз 5-6 років, м’які меблі частіше – раз на 3-4 роки, дитячі кімнати оновлюються ще частіше – раз в 2-3 роки. Рідше всього оновлюються кухні і спальні кімнати.

Умови жорсткої конкуренції змушують мебельщииков знаходити часом нестандартні рішення збуту своєї продукції. Наприклад, на ринку новобудов зараз намітилася цікава тенденція – забудовники спільно з меблевими виробництвами створюють готові квартирні рішення.

Причому будівельники воліють працювати як з великими компаніями, здатними в короткі терміни забезпечити постачання типової меблів, так і з невеликими компаніями, здатними в самі короткі строки відновити своє виробництво для виконання різних інтер’єрних завдань.

І навпаки, великому меблевому виробництву буде невигідно брати в роботу недорогий замовлення на виготовлення нестандартної меблів для кухні.

Комплекс заходів, спрямованих на формування споживацької думки про виробника включає в себе стандартні методи і однаковий для будь-якого формату виробництва – і великого і невеликого:

• Наявність широкого асортименту продукції в обраному сегменті виробництва.
• Суворий контроль над якістю продукції, дозволяє в кінцевому підсумку підвищити лояльність покупців до даного бренду (меблевій фабриці).
• Наявність власних друкованих каталогів.
• Реклама в засобах масової інформації.
• Реклама в інтернеті.
• Створення власної торговельної інтернет-майданчика.
• Розвиток партнерського співробітництва з меблевими торговими точками з обопільною вигодою.
• Створення інфраструктури і прийнятних умов туди для співробітників.

Як правило, вирішальних фактором при виборі меблів стає або власний досвід, або рекомендація знайомих і друзів. Тому основною запорукою успішної роботи меблевого підприємства стає якість продукції.

Виробничий план

Складання виробничого розділу в бізнес-плані виробництва меблів повинно бути засноване на обраній спеціалізації.

Приміщення для виробництва

Площа цех по виробництву меблів залежить від обсягів випуску продукції. Для невеликого цеху буде достатньо 120 – 150 кв. метрів, з яких більшу частину займе виробнича зона. Знадобляться також приміщення для зберігання матеріалу, готової продукції, кімната для персоналу, санітарна зона і офісне приміщення.

Для організації великої меблевої фабрики потрібно приміщення в рази більше – від 400 кв. метрів. Загальні вимоги, що пред’являються до меблевих цехах такі:

• Тип призначення приміщення – виробничий, має віддаленість від житлових будівель, зважаючи на високий рівень шуму.
• Обов’язково наявність декількох входів – для в’їзду великогабаритних автомобілів, привозять матеріал для виробництва, вхід для робочого персоналу, окремий вхід в офісні приміщення.
• Наявність трифазної електричної мережі 380 Ст.
• Обладнання системою вентиляції, наявність інженерних комунікацій (водопостачання, каналізація) та системи опалення для забезпечення цілорічної роботи.
• Наявність системи протипожежної безпеки.
• Відсутність вологи і вогкості – основних «ворогів» матеріалу для виробництва меблів.

Обладнання

Для організації виробництва повного циклу на меблевій фабриці, тобто виробництва з нуля, знадобляться:

Кількість конкретного обладнання залежить від планованих обсягів виробництва.Окремим рядком потрібно винести придбання програмного забезпечення, вирішального завдання дизайну і конструювання меблів.

Оптимальними рішеннями для меблевих виробництв є дві програми: PRO 100 – для створення 3D зображень меблевих конструкцій і Cutting – для оптимізації розкрою матеріалу – листів ДСП, МДФ і т. д.

Для відкриття невеликий меблевої майстерні, враховуючи, що велика частина елементів меблів буде закуповуватися в готовому вигляді, знадобиться лише саме основне обладнання, вартість якого становитиме приблизно 800-900 тисяч гривень

Організаційний план

Основною формою ведення підприємницької діяльності для невеликих виробництв є ІП. Якщо засновників компанії кілька осіб, яких вона має інвестиційну форму, доцільно буде обрати для реєстрації бізнесу форму ТОВ.

Якщо на невеликому меблевому виробництві штат персоналу може варіюватися від 5 до 15 осіб, то велика фабрика по виробництву меблів зажадає роботи від 50 співробітників. У штаті обов’язково повинні бути не тільки фахівці, здатні звертатися з встановленим обладнанням, але й:

• Адміністратор-керуючий.
• Дизайнер.
• Технолог.
• Контролер якості продукції.
• Менеджер по роботі з клієнтами.
• Бухгалтер.
• Маркетолог.
• Збирачі меблів і вантажники.

Графік роботи виробництва включає в себе два варіанти:

1. Повний 8-годинний робочий день.
2. 12-годинний робочий день в 2 зміни.

Фінансовий розділ

Основні податки, які підлягають сплаті згідно з податковим законодавством РФ, вказані в таблиці:

Більш докладно про те, які податки платить індивідуальний підприємець, можна дізнатися за цим посиланням. Як вибрати форму оподаткування для ТОВ, читайте тут. Як поєднати декілька податкових режимів дивіться в цьому джерелі.

Аналіз та страхування ризиків

Основними ризиками для виробництва є, як зовнішні, так і внутрішні (у межах підприємства) чинники.

Зовнішні:

• Високий рівень конкуренції. Усувається суворим контролем над випуском якісної продукції, зниженням відпускних цін, введенням різних дисконтних і акційних систем.
• Відсутність затребуваності вашої продукції. Питання вирішується проведенням грамотно продуманої та спланованої рекламної кампанією.
• Підвищення цін на матеріали та іншу сировину. Вирішується постійним моніторингом цінової політики на ринку матеріалів для меблів, пошуком нових партнерів для поставок.

Внутрішні:

• Низька кваліфікація персоналу. Вирішується заміною персоналу, підвищенням зацікавленості в роботі шляхом створення умов для праці та розвитку інфраструктури виробничого об’єкта, стабільної і справедливою оплатою праці.
• Поломка і простої устаткування. Усувається введенням регулярного ТЕ, своєчасним ремонтом.
• Шлюб готової продукції. Знижується можливістю розпродажу таких виробів за низькою ціною (в тому числі і для своїх співробітників).
• Низька репутація виробництва. Вирішується зміною всієї політики компанії і заміною керівництва, відповідального за ефективність роботи.

Висновок

Даний типовий бізнес-план виробництва меблів наочно показує, що виробництво меблів як бізнес є високорентабельним, прибутковим підприємством з високими ризиками, що з’являються при неефективному управлінні бізнесом.

Основними факторами успішної роботи бізнесу є наявність стабільних каналів збуту готової продукції та стабільність замовлень при виробництві меблів на замовлення.

Як працює невелика майстерня по виробництву меблів